Сочевиця

Зелену й коричневу можна варити без замочування, але промий її та перебери. Замочування на кілька годин скорочує час варіння; червону сочевицю зазвичай не замочують.

Зелену й коричневу вари в тихому кипінні приблизно 20–30 хвилин, червону — 10–15 хвилин. Відміряй на одну частину сочевиці близько трьох частин води й посоли наприкінці, щоб легше контролювати м’якість.

Обирай зелену або коричневу сочевицю: червона швидко стає м’якою й добре підходить для пюре та супів. Вари зерна на слабкому вогні без бурхливого кипіння, починай перевіряти готовність за кілька хвилин до кінця й одразу злий воду.

Додавай її до супів, овочевих рагу, салатів і начинки для пирогів. Із вареної сочевиці готують індійський дал, а в близькосхідній кухні її поєднують із рисом і смаженою цибулею.

Її добре доповнюють цибуля, часник, морква, томати, кмин, коріандр і лавровий лист. Для поживної страви поєднуй сочевицю з крупою, наприклад рисом або булгуром.

Червона сочевиця зазвичай лущена, вариться швидше й розпадається, тож пасує до густих супів і далу. Зелена краще тримає форму в салатах; у червоній сочевиці 7,7 г білка на 100 г, у сочевиці — 23 г.

Тримай її в щільно закритій банці або контейнері в сухій темній шафі, подалі від пари та тепла. Зварену сочевицю охолоди, прибери в закритий контейнер у холодильник і використай протягом кількох днів.

Суху сочевицю не їдять сирою: перед споживанням її потрібно зварити до м’якості. Для пророщування використовуй чистий посуд, регулярно промивай зерна й зберігай готові паростки в холодильнику.

Так, сочевиця є джерелом клітковини: у 100 г міститься 11 г. У звичайній страві її кількість залежить від того, скільки сухих зерен ти відміряв і скільки води вони увібрали.