Кокос

Струсни його: усередині має виразно хлюпати вода. На шкаралупі не повинно бути тріщин, плісняви чи мокрих плям.

Злий воду через одне з трьох вічок, потім постукай молотком по всьому колу шкаралупи, повертаючи кокос, доки вона не трісне. Підчепи м’якоть міцним ножем; коричневу шкірку можна зрізати овочечисткою.

Розклади її тонким шаром на сухій пательні й підсмажуй на середньому вогні, часто помішуючи, кілька хвилин — до золотистого кольору. Або запікай за 160 °C приблизно 5–8 хвилин і стеж за нею: під кінець вона швидко темніє.

М’якоть поклади в герметичну посудину й тримай у холодильнику; використай протягом кількох днів. Для довшого зберігання наріж її шматочками й заморозь.

Свіжа м’якоть пасує до фруктових салатів, каш і карі, а терта — до печива, цукерок і кокосового торта. Кокосове молоко додають у супи та соуси, зокрема до карі.

У рецептах, де потрібна саме суха стружка, спробуй подрібнений мигдаль або вівсяні пластівці, але текстура й смак зміняться. Кокосове молоко в соусах можна замінити вершками або несолодким рослинним напоєм, хоча страва буде менш кокосовою.

З погляду ботаніки кокос — кістянка, тобто плід із волокнистою зовнішньою оболонкою та твердою внутрішньою шкаралупою. У побуті його зазвичай називають горіхом.

Кокосова вода — прозора рідина всередині плоду. Кокосове молоко готують, подрібнюючи м’якоть із водою та відтискаючи суміш; воно густіше й має виразний смак м’якоті.