Волоські горіхи

Обирай важкі для свого розміру горіхи в шкаралупі без тріщин і темних плям. Ядро має бути кремового кольору, хрумким і пахнути горіхами, а не гіркнути чи віддавати затхлістю.

Розклади ядра одним шаром на сухому деку й підсмажуй за 170 °C приблизно 8–10 хвилин, перемішавши посередині. Виймай, щойно з’явиться виразний аромат: після охолодження вони ще трохи темнішають.

Тримай їх у герметичній банці в холодильнику: олія в ядрах швидко набуває згірклого смаку від тепла й повітря. Для тривалого зберігання заморозь порції в щільно закритому пакеті; розморожуй потрібну кількість перед використанням.

Додавай їх до вівсянки, салатів із буряком або грушами, сирної тарілки й випічки. Подрібнені горіхи також добре смакують у песто та грузинському соусі сациві.

У волоських горіхах 14 г білка на 100 г, а у фундуку — 12 г. Волоські горіхи м’якші й мають характерну легку гірчинку шкірки, тоді як фундук солодший і щільніший.

Так, ядра можна їсти сирими; промий їх, якщо вони запилені, і добре обсуши. Не їж горіхи з пліснявою, затхлим запахом або різко гірким смаком.

Назва «волоський» пов’язана зі словом «Волохи» — так у давнину називали румуномовні народи та землі на захід від українських. Це не означає, що дерево походить лише з тих країв: його батьківщина — ширший регіон від Балкан до Центральної Азії.