плантан

Плантан зазвичай більший, крохмалистіший і менш солодкий, тому його частіше готують, а не їдять сирим. Звичайний банан можна їсти свіжим, щойно шкірка пожовтіє.

Технічно можна, але зелений плантан твердий і крохмалистий, а на смак — не як десертний банан. Для приємнішої текстури його зазвичай варять, смажать або запікають.

Почисть стиглий плантан, наріж скибками навскіс і смаж у шарі олії на середньому вогні по 2–3 хвилини з кожного боку, до золотавої скоринки. Зелені скибки смажать двічі: спершу до м’якості, потім приплющують і досмажують до хрумкості.

Зріж кінчики, надріж шкірку вздовж у кількох місцях і підчепи її ножем: зелена шкірка тримається міцніше, ніж у банана. Якщо вона не відходить, замочи плід на кілька хвилин у теплій воді.

Зелений плід твердий і найкраще підходить для варіння та хрустких смажених скибок. Коли шкірка жовтіє, а потім темніє, м’якуш стає солодшим і добре карамелізується під час смаження чи запікання.

Залиш його за кімнатної температури; для швидшого достигання поклади в паперовий пакет із бананом або яблуком. Коли м’якуш уже потрібної стиглості, перенеси плід у холодильник — шкірка може потемніти, але достигання сповільниться.

Смажений солодкий плантан подають як гарнір до рису, квасолі, тушкованого м’яса або риби. Зелені скибки двічі обсмажують для тостонес — хрусткої страви, популярної в Карибському регіоні.

Для смаження чи варіння звичайний стиглий банан не годиться: він солодший і швидко розм’якшується. У десерті або випічці плантан можна замінити стиглим бананом, але результат буде м’якшим і солодшим.