м'ясо ведмедя

Готуй його до температури щонайменше 74 °C у найтовстішій частині; для цілого шматка перевір температуру термометром, а не покладайся на колір. Дичину не куштуй сирою чи напівсирою.

У ньому можуть бути личинки трихінел, які спричиняють небезпечну інфекцію. Заморожування, копчення, в’ялення й маринування не гарантують їх знищення — м’ясо потрібно ретельно приготувати.

Через щільні волокна його зручно тушкувати невеликими шматками в накритій посудині: за слабкого кипіння це часто займає близько 2–3 годин. Додай цибулю, часник і трохи рідини, а готовність перевіряй виделкою та термометром.

Смак насичений, дичинний, іноді з легкою солодкуватою ноткою; він добре поєднується з ялівцем, перцем, часником і кислими ягодами. Подавай тушковане м’ясо з картоплею, грибами або брусничним соусом.

Тримай його в герметичній упаковці на нижній полиці холодильника й приготуй протягом 1–2 днів; для довшого зберігання заморозь порціями. Розморожуй у холодильнику, а не на столі.

У м’ясі ведмедя 20 г білка на 100 г, а в м’ясі бобра — 24,1 г; заліза — 6,7 мг проти 6,9 мг відповідно. М’ясо бобра також містить більше селену: 26,6 мкг проти 8,3 мкг.

Так, м’ясо ведмедя є джерелом заліза: у порції 100 г — 6,7 мг. Воно також є джерелом рибофлавіну: 0,68 мг на 100 г.