Бараняча шия

Найкраще її тушкувати: обсмаж шматки до рум’яної скоринки, додай цибулю, часник і трохи бульйону або води, накрий кришкою та готуй на слабкому вогні приблизно 2,5–3 години. М’ясо готове, коли легко відділяється від кістки.

Так, але через сполучну тканину їй потрібне повільне запікання. Поклади шматки в посуд із кришкою з цибулею, розмарином і невеликою кількістю рідини та запікай за 160 °C приблизно 3 години, доки м’ясо не стане ніжним.

Попроси порізати шию поперек кістки на товсті шматки для тушкування або зняти м’ясо з кістки для рагу. Вибирай м’ясо насиченого червоного кольору з тонкими прошарками білого жиру; для швидкого смаження ця частина зазвичай надто жилава.

Тримай сиру баранячу шию в герметичній упаковці на найхолоднішій полиці холодильника та приготуй протягом 1–2 днів. Для довшого зберігання заморозь порційно; розморожуй повільно в холодильнику, а не на кухонному столі.

Вона добре смакує з картопляним пюре, квасолею, сочевицею або полентою, які вбирають густий соус. Для свіжого контрасту додай салат із петрушки, лимона й цибулі.

Шия містить багато сполучної тканини й кісток, тому особливо добре підходить для тривалого тушкування та наваристого соусу. Плече м’ясистіше й жирніше: у ньому 231 ккал і 17,4 г жиру на 100 г, тоді як у баранячій шиї — 195 kcal і 14 g жиру.

Так, яловича шия теж добре підходить для рагу й довгого тушкування, але має виразніший яловичий смак. У ній 164 ккал і 20,8 г білка на 100 г; час приготування залежить від розміру шматків, тож орієнтуйся на м’якість м’яса.

Це джерело цинку та вітаміну B12: у порції 100 г — 3,8 mg цинку і 2,2 µg вітаміну B12. Така сама порція містить 18 g білка.