Свіжа паста

Опусти її в киплячу підсолену воду: тонкі стрічки зазвичай готові за 2–3 хвилини, товстіші — за 3–5. Починай куштувати раніше: свіжа паста вариться значно швидше за суху.

Вона має бути ніжною, але пружною, без сирого борошнистого присмаку. Вийми шматочок шумівкою й розріж: усередині не повинно залишатися сухої серцевини.

Домашню пасту присип борошном, згорни вільними гніздами й тримай у герметичній посудині в холодильнику, щоб вона не підсихала й не злипалася; використай за день-два. Для довшого зберігання заморозь порційно й вари просто з морозилки, додавши приблизно хвилину.

Ні: злий воду, залишивши трохи крохмалистого відвару, і відразу перемішай пасту із соусом. Відвар допомагає соусу триматися на стрічках і робить його шовковистішим.

Тальятеле добре смакують із рагу, равіолі — з вершковим маслом і шавлією, а тонку пасту на кшталт тальоліні поєднуй із легким соусом. Готуй соус заздалегідь: сама паста вариться лічені хвилини.

Свіжа паста м’якша й готується швидше, а суха зручніша для тривалого зберігання та зазвичай потребує більше часу у воді. У свіжій пасті 277 kcal на 100 г, тоді як у макаронних виробах — 372 kcal на 100 г.

Так. Спершу розклади її на присипаному борошном деку, щоб шматочки не злиплися; коли затверднуть, пересип у пакет або контейнер. Не розморожуй перед варінням.

Не обов’язково: тісто може бути лише з борошна й води або з яйцями. Якщо уникаєш яєць, шукай пасту без них у складі; для домашнього тіста просто не додавай яйце.