Білий рис

На гарнір відміряй приблизно 60–75 г сухого рису на людину: після варіння порція стане помітно більшою. Для різото чи рисової каші кількість добирають під страву.

Так, промий його в холодній воді кілька разів, доки вода не стане майже прозорою: так змиється поверхневий крохмаль і зерна менше злипнуться. Для різото рис зазвичай не промивають, щоб зберегти крохмаль для кремової текстури.

Промий рис, залий водою приблизно у співвідношенні одна частина рису до півтори частини води й доведи до кипіння. Накрий кришкою, вари на мінімальному вогні 12–15 хвилин, потім залиш ще на 10 хвилин і розпуши виделкою.

Остуди його швидко, розклади невеликими порціями в неглибокі закриті контейнери й прибери в холодильник не пізніше ніж за дві години після варіння. Використай протягом доби; розігрівай лише один раз, доки рис не стане гарячим наскрізь.

Він пасує до тушкованих овочів, квасолі, риби та м’яса, а також добре вбирає соус карі. Білий рис використовують у плові, суші, ризото й рисовому пудингу, хоча для кожної з цих страв обирають відповідний тип зерна.

Дикий рис — не справжній рис, а насіння водної трави; він темніший, пружніший і вариться довше. У 100 г дикого рису 102 ккал і 3,8 г білка, тоді як у білому рисі 155 ккал і 3,2 г білка.

Краще не їсти його сирим: тверді зерна важко розжувати, а сирий рис може містити мікроорганізми. Для страв із сирим рисом використовуй лише той, що пройшов призначену для цього обробку; звичайний рис спершу вари.

Для схожої ролі підійдуть булгур, кускус або гречка; вони мають виразніший смак і потребують іншого часу варіння. У різото чи суші така заміна не дасть звичної клейкої текстури.