Веганський майонез

Збий занурювальним блендером охолоджене несолодке соєве молоко з гірчицею, лимонним соком і дрібкою солі. Не припиняючи збивати, повільно вливай нейтральну олію тонкою цівкою, доки суміш не загусне.

Для легшої, кислуватої заправки змішай соєвий йогурт із гірчицею та лимонним соком; у сендвічі підійде розім’ятий авокадо. Обидві заміни менш жирні й не матимуть точно такого самого кремового смаку.

Переклади його в чисту герметичну банку й тримай у холодильнику; домашній майонез найкраще використати за 3–4 дні. Не занурюй у банку брудну ложку й викинь соус, якщо він змінив запах або вигляд.

Для смаження він не підходить: емульсія може розшаруватися, а соус — підгоріти. У гарячий бургер чи запечену страву додавай його вже після приготування; для теплої запіканки змішай із соусом або начинкою.

Додавай його до картопляного салату, сендвічів і бургерів, подавай до печеної картоплі або змішуй із часником та зеленню для соусу. Для салатної заправки розведи його лимонним соком або невеликою кількістю води.

Звичайний майонез має 656 ккал на 100 г, а веганський — 623 ккал. Обидва переважно складаються з олії, тож слово «веганський» саме по собі не означає, що соус менш калорійний.

Не обов’язково: його можуть готувати на соєвому молоці, аквафабі або інших рослинних основах. Якщо уникаєш сої через алергію, перевір склад конкретного продукту; домашній варіант можна збити на аквафабі — рідині з банки нуту.