Куряча шинка

Для тонких скибок обирай щільний, рівномірний шматок, який не розпадається під час нарізання. Перевір склад: у шинці має бути курятина, а не лише механічно відокремлене м’ясо та крохмаль.

Зазвичай ні: куряча шинка вже термічно оброблена, тож її можна їсти холодною. Щоб підрум’янити скибки, обсмаж їх на сухій пательні по хвилині з кожного боку.

Щільно загорни її або переклади в герметичний контейнер і тримай у холодильнику за температури до 4 °C. Використай протягом 3–5 днів після відкриття; якщо з’явився слиз або незвичний запах, викинь.

Вона смакує в бутербродах із гірчицею, сиром і хрустким огірком, а також у салатах із яйцем та зеленню. Додай її до омлету наприкінці приготування, щоб скибки лише прогрілися.

У курячій шинці 23 г білка на 100 г, а в шинці з індички — 15,2 г. Обидві зручні для бутербродів; індича шинка в наведеному складі також містить 3,44 г вуглеводів на 100 г.

Так: для салату чи бутерброда візьми охолоджену запечену курячу грудку й наріж її тонкими скибками. Вона буде менш солоною на смак і не матиме характерної для шинки щільної, пружної текстури.

Так, заморозь її порціями в герметичному пакеті, розділивши скибки пергаментом, щоб їх було легше діставати. Розморожуй у холодильнику; після цього текстура може стати трохи водянистою, тож шинка краще пасуватиме до гарячих страв.