Буррата

У буррати оболонка з моцарели, а всередині — ніжна суміш вершків і шматочків моцарели, яку називають страчателою. Тому вона кремовіша й ніжніша за моцарелу: у моцарелі 11 г білка на 100 г, а в бурраті — 14,5 г.

Дістань її з холодильника приблизно за 20 хвилин до подавання — так краще відчуєш вершкову серединку. Надріж оболонку вже на тарілці й подавай із помідорами, оливковою олією та хлібом.

Можна, але від нагрівання її серединка розтікається, а оболонка втрачає пружність. Для піци, гарячих овочів або пасти поклади буррату зверху вже після запікання чи приготування.

Тримай її в холодильнику, зануреною у власну рідину, у закритій посудині. Після відкривання з’їж якомога швидше: буррата найкраща свіжою, а її вершкова начинка швидко втрачає ніжну текстуру.

Спробуй її з персиками або стиглими грушами, руколою, запеченим буряком чи хрустким хлібом. Крапля оливкової олії, чорний перець і трохи бальзамічного оцту добре підкреслюють вершкову начинку.

Найближча заміна — моцарела зі шматочками вершкового сиру або густих вершків: так можна відтворити і пружну оболонку, і кремову серединку. Якщо потрібен простіший варіант, візьми моцарелу, але салат буде менш вершковим.

Буррата походить з Апулії на півдні Італії. Її роблять із оболонки з моцарели, яку наповнюють страчателою — рваними волокнами сиру, змішаними з вершками, — а потім зав’язують у мішечок.