Рисова локшина

Залий її теплою водою на 20–30 хвилин, доки стане гнучкою, а тоді добре злий воду. Доведи до готовності просто на пательні в соусі: так локшина не розвариться й увбере смак.

Не обов’язково: тонку рисову локшину часто достатньо замочити в гарячій воді на 5–10 хвилин. Перевір її раніше, ніж спливе час: готова локшина м’яка, але ще пружна.

Її додають до в’єтнамського супу фо, тайського пад-таю, теплих салатів і супів із бульйоном. Для салату злий воду й промий локшину прохолодною водою, щоб зупинити приготування та не дати їй злипнутися.

Рисову локшину зазвичай роблять із рисового борошна та води, а скляну — з крохмалю, часто бобового. Після приготування рисова локшина біла й непрозора, скляна — напівпрозора та більш пружна.

Для супу чи салату підійде скляна локшина, а для смаження — тонка пшенична вермішель. Пшенична вермішель містить глютен і має щільнішу текстуру, тож результат буде не цілком таким самим.

Суху локшину пересип у щільно закриту тару й тримай у сухій шафі, подалі від пари та сильних запахів. Зварену поклади в закритий контейнер у холодильник і використай протягом трьох днів.

Локшина, зроблена лише з рису та води, природно не містить глютену. Якщо це важливо, перевір склад і попередження про можливі сліди інших злаків: їх можуть додати або занести під час виробництва.