Козячий сир

Дістань сир із холодильника приблизно за 20–30 хвилин до подавання: не надто холодний, він виразніше пахне й легше кришиться або нарізається. Подай тонкими скибками чи невеликими шматочками.

Так, але він може стати м’яким і пустити жир, а не розплавитися рівномірно. Додавай його наприкінці запікання або криши на гарячі овочі й тости вже після духовки.

Його виразний солонуватий смак пасує до груші, інжиру, винограду, волоських горіхів і меду. Натри або накриши сир у салат із печеним буряком чи додай до запечених овочів.

Загорни сир у пергамент або вощений папір, поклади в герметичний контейнер і зберігай у холодильнику. Якщо з’явилася незвична слизькість, різкий аміачний запах або пліснява, якої не було раніше, не їж його.

Витриманий сир щільніший, солоніший і виразніший на смак; свіжий зазвичай м’якший і вологіший. У витриманому козячому сирі 28 г білка на 100 г, а у свіжому козячому сирі — 19,8 г.

Так, особливо в салатах, пасті та запечених стравах: натри або покриши твердий козячий сир замість витриманого. Він має 452 ккал і 30,5 г білка на 100 г, тоді як витриманий козячий сир містить 462 ккал і 28 г білка.

Якщо скоринка суха й природно утворилася під час витримування, її зазвичай можна їсти, хоча вона може бути твердішою та мати інтенсивніший смак. Воскове або інше неїстівне покриття зріж.

Так: наріж тонкими скибками або накриши сир на хліб із грушею, інжировим джемом чи запеченим перцем. Через щільну текстуру його зручніше нарізати гострим ножем, а крихкий сир — просто розламати на шматочки.