Інжир

Стиглий інжир трохи піддається під легким натисканням і має солодкий фруктовий запах. Тріщинки на шкірці не обов’язково означають, що плід зіпсувався, але уникай інжиру з пліснявою чи кислим запахом.

Так, шкірка їстівна: добре промий плід під проточною водою й обсуши. Відріж тверду плодоніжку, а решту можна їсти цілою або розрізати навпіл.

Склади немиті плоди в один шар у неглибоку ємність і постав у холодильник; з’їж їх протягом кількох днів, бо стиглий інжир швидко псується. Мий безпосередньо перед тим, як їсти.

Розріж плоди навпіл, виклади зрізом догори й запікай за 200 °C приблизно 10–15 хвилин, доки вони не стануть м’якими й соковитими. Подавай із сиром або полий медом.

Свіжий інжир добре поєднується з м’якими сирами, як-от козячий сир чи брі, а також із горіхами й листям салату. Додавай його до салатів, тартів або подавай із йогуртом.

Сушений інжир солодший і поживніший за масою, бо під час сушіння втрачає воду. У 100 г сушеного інжиру — 256 ккал і 9,3 г клітковини; свіжий інжир соковитіший і має 70 kcal та 2,5 g клітковини.

Можна, але сушений інжир щільніший і солодший. Для начинки пирога або каші замочи його в теплій воді на 10–15 хвилин, обсуши й наріж; для салату така заміна змінить текстуру страви.