Цибуля-порей

Зріж корінці й темно-зелене листя, розріж стебло вздовж, не дорізаючи до кінця, та промий кожен шар під проточною водою. Пісок часто ховається між листками біля основи.

Біла й світло-зелена частини ніжні та добре підходять для більшості страв. Темно-зелене листя жорсткіше, але його можна додати до бульйону, а потім вийняти.

Наріж її кружальцями, поклади в пательню з невеликою кількістю олії або масла й готуй на слабкому вогні 8–10 хвилин, час від часу помішуючи. Не підсмажуй до темної скоринки: порей має пом’якшати й стати солодкуватим.

Розріж стебла вздовж, промий, обсуши й виклади зрізом догори. Збризни олією та запікай за 200 °C приблизно 20–25 хвилин, доки краї не підрум’яняться, а середина не стане м’якою.

Тримай немиту цибулю-порей у холодильнику, загорнувши в папір або поклавши в нещільно закритий пакет. Нарізану порцію переклади в герметичну посудину й використай за кілька днів.

Вона добре смакує в картопляному супі, кішах, запіканках і начинках для пирогів. Порей також додають до омлетів і різото; спершу його часто повільно тушкують, щоб пом’якшити смак.

Порей має товсте стебло й м’якший, солодкуватий смак, тоді як зелена цибуля тонша та виразніша. Зелену цибулю часто додають сирою наприкінці приготування, а порей зазвичай тушкують або запікають.

Так: тонко наріж білу й світло-зелену частини та додай до салату або сендвіча. Перед цим ретельно промий листки, бо між ними може залишатися пісок.