Ром

Його переганяють із продуктів цукрової тростини — найчастіше з патоки, іноді зі свіжого тростинного соку. Витримка в дубових бочках надає напою кольору й ароматів ванілі, карамелі та спецій.

Білий ром зазвичай легший на смак і добре підходить для коктейлів, де важливий аромат інших складників. Темний часто витримують у бочках довше; він виразніший у коктейлях на кшталт «Дайкірі» чи в десертах.

У «Мохіто» ром поєднують із лаймом, м’ятою, цукром і газованою водою, а в «Дайкірі» — з лаймом і цукровим сиропом. Для «Піна-колади» змішують ром з ананасом і кокосом.

У рецептах кексу чи просочення коржів замість рому підійде бренді або віскі; смак буде іншим, але теж матиме деревні ноти. Якщо потрібен безалкогольний варіант, додай трохи ванільного екстракту або соку лайма.

Не обов’язково: частина спирту може залишитися навіть після тривалого нагрівання, а коротке фламбування не гарантує його повного випаровування. Якщо страву має їсти людина, якій не можна алкоголь, обери безалкогольну заміну.

Щільно закрий пляшку й тримай її вертикально в прохолодному темному місці, подалі від плити та сонця. Відкритий ром повільно втрачає аромат через контакт із повітрям, тому не залишай пляшку надовго незакритою.

Витриманий ром можна смакувати маленькими ковтками кімнатної температури або з одним великим кубиком льоду, який повільно тане й не так швидко розбавляє напій. Білий ром частіше використовують у коктейлях.