Чоризо

Іспанське чоризо зазвичай в’ялене або копчене й готове до нарізання, а мексиканське найчастіше свіже, сире та призначене для смаження. Якщо чоризо сире, його треба повністю приготувати перед їжею.

Зніми оболонку, розкриши ковбасу на сковороді й смаж на середньому вогні 8–10 хвилин, помішуючи, доки шматочки підрум’яняться і всередині не залишиться сирого м’яса. Олії зазвичай не потрібно: чоризо витоплює жир.

Нарізай його тонкими кружальцями або скибками навскіс і подавай як закуску з хлібом, оливками чи сиром. Для гарячих страв додай наприкінці готування, щоб ковбаса прогрілася, але не пересохла.

Сире чоризо тримай у холодильнику й використай протягом 1–2 днів або заморозь. В’ялене після відкривання щільно загорни та зберігай у холодильнику; нарізане краще з’їсти за кілька днів.

Обсмажене чоризо додають до паельї, тушкованої квасолі, яєчні та картопляних страв. Воно віддає страві паприковий жир, тож спершу обсмаж його, а вже тоді додавай цибулю, овочі чи бульйон.

Для схожого пряного смаку візьми іншу свинячу ковбасу й додай копчену паприку, часник та дрібку гострого перцю. Якщо замінюєш свіже чоризо, обирай сиру ковбасу; в’ялене в гарячих стравах замінить копчена ковбаса.

Зі свіжого чоризо оболонку часто знімають, коли ковбасу треба розкришити для смаження. У в’яленого оболонка може бути натуральною або неїстівною — якщо вона тверда й паперова, зніми її перед нарізанням.