Зерно амаранту

Промий зерно в дрібному ситі, залий водою у співвідношенні приблизно 1:2 і вари під кришкою на слабкому вогні 20–25 хвилин. Зніми з вогню, коли зернятка вберуть воду й стануть м’якими; для розсипчастішої текстури не перемішуй їх під час варіння.

Замочування не обов’язкове: добре промий зерно й одразу вари. Якщо замочити на кілька годин, воно звариться швидше, але може стати м’якшим і більш клейким.

Тримай сухе зерно в герметичній банці, у темному прохолодному місці, подалі від пари й плити. Зварений амарант охолоди, прибери в закриту посудину в холодильник і використай за кілька днів.

Вари його на кашу, додавай до супів і овочевих рагу або змішуй із рисом чи кіноа. Через ніжну, трохи клейку текстуру амарант добре згущує супи, а для сніданку пасує з фруктами та горіхами.

Так: насип невелику порцію сухого зерна на добре розігріту суху сковороду й накрий кришкою. Воно почне швидко лопатися; струшуй сковороду й зніми її з вогню, щойно лопання майже припиниться, щоб зернятка не підгоріли.

Варений амарант зазвичай м’якший і клейкіший, тоді як кіноа залишається більш розсипчастою. У порції по 100 г кіноа має 120 ккал, а в амаранті — 102 ккал.

Ні, амарант природно не містить глютену. Якщо готуєш для людини, якій важливо повністю його уникати, обирай зерно з чітким маркуванням про відсутність перехресного забруднення.

У кулінарії його використовують як крупу, але ботанічно амарант — не злак, а псевдозернова культура. Його дрібне насіння варять цілим або перемелюють на борошно.

У порції 100 г амарант є джерелом марганцю та міді, а також містить магній: 65 мг. Його легко додати до каші чи супу, але порція готової страви й частка самого зерна можуть відрізнятися.