квасоля пінто

Замочи зерна на ніч, злий воду й вари в свіжій воді за слабкого кипіння приблизно 60–90 хвилин. Починай перевіряти м’якість через годину; кислі складники, як-от помідори, додавай лише тоді, коли квасоля майже готова.

Замочування на 8–12 годин скорочує час варіння й допомагає зернам зваритися рівномірно. Якщо часу немає, залий квасолю водою, прокип’яти 2 хвилини, зніми з вогню та залиш під кришкою на годину, а тоді вари до м’якості.

Злий рідину й промий зерна, якщо хочеш м’якшого смаку та менш густого соусу. Додай їх до супу чи тушкованої страви за останні 10–15 хвилин або прогрій на пательні з цибулею, часником і спеціями.

Остуди її та прибери в закриту посудину в холодильник не пізніше ніж за дві години після приготування; використай протягом 3–4 днів. Для тривалішого зберігання заморозь порціями разом із невеликою кількістю відвару.

Вона добре смакує в чилі, густих супах і мексиканських стравах із рисом та спеціями. Розімни зварені зерна з обсмаженою цибулею й часником — матимеш начинку для буріто або основу для смаженої квасолі фріхолес рефрітос.

Пінто має плямисту шкірку, яка після варіння світлішає, і часто стає основою густих пюре та чилі. Рожева квасоля дрібніша й рожевувата; у сухому вигляді вона містить 149 ккал і 9,06 г білка на 100 г, а пінто — 92 ккал і 8,4 г білка.

У 100 г квасолі пінто є 8,4 г білка та 8,7 г харчових волокон. Для звичайної порції відміряй приблизно 150 г готової квасолі — це близько однієї щедрої жмені.

Сиру й недоварену суху квасолю пінто не їж: її треба повністю зварити, доки зерна не стануть м’якими. Перед варінням перебери зерна й промий їх, а воду після замочування злий.