Свіжий кокос

Візьми цілий кокос, який здається важким для свого розміру: усередині має плескатися рідина. Перевір, щоб шкаралупа не була тріснута, а три «вічка» не мали плісняви чи вологих плям.

Проколи одне з м’яких «вічок» штопором і злий рідину. Потім обгорни кокос рушником і вдаряй молотком по його середині, повертаючи плід, доки шкаралупа не трісне.

Шматочки м’якоті поклади в герметичний контейнер і тримай у холодильнику до чотирьох днів. Для довшого зберігання заморозь їх; розморожену м’якоть найкраще додавати до страв, а не їсти як свіжу.

Наріж або натри її до карі, каші, фруктового салату чи десертів. Для хрусткої посипки підсуши тонкі пластівці на сухій сковороді на слабкому вогні, часто помішуючи.

Свіжа м’якоть соковитіша й м’якша, а сушена стружка — концентрованіша та зручніша для випічки. У сушеній кокосовій стружці 660 ккал на 100 г, тоді як у свіжому кокосі — 358 ккал.

Так, якщо кокос щойно відкритий і рідина має чистий, свіжий запах. Якщо вона кисла, має незвичний колір або запах бродіння, не пий її.

Зручна порція — приблизно 30 г м’якоті, тобто невелика жменя шматочків. У такій порції 107 ккал.

Для посипки й випічки — так: візьми приблизно половину її об’єму, бо сушена стружка щільніша й не додає вологи. У салатах або стравах, де важлива соковита текстура свіжої м’якоті, така заміна помітно змінить результат.