Сир пекоріно романо

Натри сир дуже дрібно й змішай із кількома ложками гарячої води з-під пасти, знятої з вогню. Додавай суміш до пасти поступово, постійно перемішуючи: на сильному вогні сир може зібратися в грудки.

Для соусу зручніше взяти цілий шматок і натерти його безпосередньо перед приготуванням: так сир краще розчиняється, ніж готова стружка. Пекоріно романо має бути твердим, зернистим і виразно солоним; кірку перед натиранням зріж.

Загорни шматок у пергамент або вощений папір, а тоді поклади в герметичний контейнер у холодильник. Натертий сир зберігай окремо в закритій посудині й використай швидше, бо він швидше втрачає аромат.

Цей солоний овечий сир часто додають до римських страв: качо-е-пепе, аматричани та карбонари. Натирай його наприкінці приготування або подавай окремо, щоб виразний смак не заглушив інші складники.

Для подібного солоного, гоструватого смаку візьми твердий пекоріно з овечого молока. Парміджано-реджано м’якший і менш солоний, тож додай його потроху й скуштуй страву перед тим, як солити.

Пекоріно романо зазвичай відчутно солоніший і гостріший на смак; парміджано-реджано має більш горіховий, делікатний смак. Якщо замінюєш один сир іншим, спершу зменш кількість солі в страві.

Так, якщо вона чиста й без воскового або іншого неїстівного покриття; тверду кірку можна кинути в суп чи соус під час тушкування для смаку. Перед подаванням її зазвичай виймають.

Ні. Пекоріно романо виготовляють з овечого молока, тож він містить молочні білки й не підходить людям з алергією на молоко.