Шварцвальдська шинка

Її солять, приправляють, а потім коптять холодним способом над ялиновими гілками й тирсою, тож вона має виразний димний аромат. Від звичайної шинки вона відрізняється насамперед способом витримування та копчення.

Нарізай її тонкими скибками й подавай холодною на бутербродах, у сендвічах або м’ясній тарілці. Її також додають до яєчні, піци та салатів.

Ні, її можна їсти без додаткового приготування. Щоб зробити скибки хрусткими, обсмажуй їх на сухій сковороді по хвилині-дві з кожного боку.

Димний смак добре поєднується з житнім хлібом, гірчицею, сиром, яйцями та маринованими огірками. У гарячих стравах вона пасує до картоплі й грибів.

Для схожого копченого смаку візьми іншу копчену шинку або бекон зі свинячого окосту. Якщо копченість неважлива, підійде звичайна шинка, але смак страви буде м’якшим.

Загорни зрізану шинку або поклади скибки в щільно закриту посудину й тримай у холодильнику. Дотримуйся строку зберігання, зазначеного на упаковці.

У порції 30 г приблизно 8 г білка.

Назва походить від Шварцвальду — гірського лісистого регіону на південному заході Німеччини, звідки походить цей спосіб приготування шинки.