Паста місо

Зніми каструлю з вогню, розмішай пасту в ополонику гарячого бульйону й поверни суміш у суп. Після цього не кип’яти: тривале нагрівання приглушує аромат місо.

Так: змішай її з олією, тертим імбиром і невеликою кількістю меду або лимонного соку. Такий маринад пасує до тофу, риби й овочів; через солоність місо додатково солити часто не потрібно.

Щільно закрий упаковку й тримай пасту в холодильнику, набираючи її чистою сухою ложкою. Якщо поверхня трохи потемніла від контакту з повітрям, це саме по собі не означає, що паста зіпсувалася.

Її додають до японського супу місо, рамену, заправок для салатів і глазурі для запечених овочів чи риби. Для супу пасту краще розчиняти наприкінці приготування.

Її насичений солонуватий смак пасує до грибів, баклажанів, тофу, кунжуту та імбиру. Для заправки розведи пасту водою або цитрусовим соком і додай трохи олії.

Найближча заміна — корейська ферментована соєва паста твенджан, але вона має різкіший смак, тож додавай її потроху. Соєвий соус дасть солоність і умамі, але не таку густу консистенцію.

Її виготовляють, ферментуючи соєві боби із сіллю та кодзі — культурою плісняви Aspergillus oryzae. До складу також часто входять рис або ячмінь, а тривалість ферментації впливає на колір і смак.

Це залежить від складу: місо з ячменем містить глютен, а рисове зазвичай його не має. Якщо тобі важливо уникати глютену, шукай пасту без ячменю та з чітко зазначеним складом.