Кефір

Залий зерна кефіру пастеризованим молоком у чистій банці й залиш за кімнатної температури приблизно на 18–24 години. Коли молоко загусне й набуде кислуватого смаку, проціди його; зерна можна використати знову.

Краще не кип’ятити: від сильного нагрівання кефір може згорнутися й відділити сироватку. Для супу чи соусу додай його наприкінці, коли страва вже не кипить, і перемішай.

Так, на кефірі виходять пухкі млинці й оладки. Для оладок додай до тіста трохи соди: кислота в кефірі допоможе тісту піднятися.

Тримай пляшку щільно закритою в холодильнику й користуйся чистою склянкою, а не пий із пляшки. Після відкривання орієнтуйся на строк, указаний на упаковці; якщо з’явилися пліснява чи незвичний запах, не пий його.

Замість кефіру візьми натуральний йогурт і розведи його молоком або водою до консистенції кефіру. Така заміна підходить для тіста на оладки й млинці.

Кефір питкий і ферментується за участю кефірних зерен, а скір густий, його проціджують після сквашування. У скірі більше білка: 10 г на 100 г проти 3,1 г у кефірі.

Це не зерна злаків, а м’які грудочки, у яких живуть культури бактерій і дріжджів. Саме вони сквашують молоко й надають кефіру характерного кислуватого смаку.