Свиняча шкірка

Насухо витри шкірку, зроби неглибокі надрізи, не прорізаючи до м’яса, і залиш відкритою в холодильнику на кілька годин або на ніч, щоб підсохла. Запікай шкіркою догори за 220 °C, доки вона не стане пухирчастою та хрусткою; стеж, щоб не підгоріла.

Зішкреби залишки жиру й, за потреби, видали щетину, а тоді вари шкірку в ледь киплячій воді приблизно 1–2 години, поки вона не стане м’якою. Наріж смужками й додай до квасолі чи тушкованої капусти; для холодцю вари разом із м’ясом, щоб бульйон застигав.

Обирай чисту, пружну шкірку без щетини, плям і липкого нальоту; запах має бути свіжим, без кислих нот. Якщо купуєш шкірку зі свининою, перевір, щоб вона була добре охолоджена.

Сиру шкірку тримай у холодильнику в закритій ємності й приготуй невдовзі після купівлі; для довшого зберігання заморозь порціями. Готову хрустку шкірку охолоди й поклади в герметичну ємність, інакше вона відволожиться.

Свиняча шкірка — це шкіра, яку варять або обсмажують до хрусткості. Свинячі шкварки зазвичай готують із жирної свинини: під час витоплювання жиру шматочки м’яса й сала підрум’янюються.

Ні: сиру шкірку потрібно ретельно термічно обробити, перш ніж їсти. Не куштуй маринад або страву, до якої торкалася сира шкірка, доки їх не приготовано.

Якщо шкірка потрібна, щоб бульйон застиг, заміни її харчовим желатином і додай його за інструкцією на пакованні. Для хрусткої обсмаженої шкірки такої самої заміни немає.