Сальса верде

Це назва кількох зелених соусів: мексиканську зазвичай готують із томатильйо, перцю чилі, цибулі й кінзи, а італійську — з петрушки, каперсів, часнику, оцту та оливкової олії. Вони різняться і складом, і смаком, тож для рецепта важливо знати, яку саме сальсу мають на увазі.

Запечи томатильйо й зелений перець чилі за 220 °C приблизно 10–15 хвилин, доки вони не розм’якнуть і місцями не підрум’яняться. Збий їх із цибулею, кінзою, соком лайма та сіллю; для свіжішого смаку томатильйо можна не запікати.

Дрібно посічи великий пучок петрушки, додай каперси, часник, трохи оцту й достатньо оливкової олії, щоб соус став в’язким. Дай йому постояти близько 15 хвилин — так смак часнику й каперсів розподілиться рівномірніше.

Мексиканську сальсу верде подають до тако, енчілада, кесадильї та яєць; нею також поливають запечені овочі. Італійська добре пасує до відвареної яловичини, риби, картоплі й овочів на грилі.

Переклади соус у чисту герметичну посудину й постав у холодильник: мексиканську найкраще з’їсти за 3–4 дні, а італійську — приблизно за 2–3 дні. Якщо додав свіжу зелень або сиру цибулю, не залишай соус надовго за кімнатної температури.

Замість томатильйо візьми зелені помідори й трохи соку лайма: помідори менш кислі, тому лайм поверне соусу потрібну свіжу кислинку. Для мексиканського смаку додай кінзу та зелений перець чилі.

Так, обидва поширені варіанти їдять без варіння: мексиканську готують зі свіжих або запечених овочів, а італійську — з подрібненої зелені, каперсів і олії. Добре вимий зелень та овочі й тримай готовий соус у холодильнику.