Рибна ікра

Свіжа ікра зазвичай продається в ястиках — тонких плівкових мішечках; солону часто продають уже очищеною, зернистою або пастоподібною. Свіжа має пахнути морем, а не різко чи кисло; в солоної перевіряй цілісність упаковки й умови зберігання.

Обережно промий ястики, обсуши, посоли й обсмаж на середньому вогні приблизно по 3–4 хвилини з кожного боку, доки середина не стане непрозорою. Щоб плівка не луснула від жару, зроби в ній кілька проколів виделкою.

Переклади її в чисту герметичну посудину й тримай у холодильнику; з’їж за 1–2 дні. Свіжу не залишай надовго за кімнатної температури, а для тривалого зберігання заморозь порціями.

Солону ікру подають на житньому хлібі або несолодких млинцях із маслом чи сметаною; вона також пасує до вареної картоплі та дрібно нарізаної зеленої цибулі. Свіжу ікру можна обсмажити й подати як окрему страву.

«Рибна ікра» — загальна назва, а ікра лосося — конкретний вид із великими помаранчевими зернами; її часто їдять солоною, не готуючи. У лососевій ікрі 113 ккал і 22,4 г білка на 100 г.

Для схожої солонуватої, виразної начинки спробуй пасту з оселедця або розім’яту квасолю з лимонним соком і дрібкою солі. Якщо важливі цілі зернятка, підійде дрібно нарізаний солоний огірок, хоча смак буде іншим.

Сиру ікру їж лише тоді, коли вона призначена для споживання без термічної обробки й належно охолоджувалася. Свіжу ікру невідомого походження безпечніше повністю приготувати; соління саме по собі не завжди знищує паразитів.

Так: у порції 30 г є 7,4 г білка, тож навіть невелика кількість додає білка до бутерброда чи млинця. Ікра також є джерелом білка.