Розмарин

Промий гілочки й обсуши. Якщо потрібні лише листочки, проведи пальцями вздовж стебла проти росту; дерев’янисті стебла зазвичай не їдять, але ними можна ароматизувати бульйон або нанизати на них овочі для гриля.

Цілі гілочки клади на початку запікання чи тушкування, щоб аромат встиг перейти в страву; перед подачею їх можна вийняти. Дрібно нарізані листочки додавай обережно: їхній смолистий аромат легко перебиває інші спеції.

Він добре поєднується із запеченою картоплею, гарбузом, квасолею та грибами, а також із бараниною й курятиною. Гілочку можна додати до оливкової олії, маринаду або дека з овочами.

Для запеченої картоплі, птиці чи овочів підійде чебрець — його аромат м’якший. У маринаді або рагу можна використати шавлію, але клади її потроху, бо вона теж має виразний смак.

Сушений розмарин значно концентрованіший: замість столової ложки свіжих листочків візьми чайну ложку сушеного. Розітри його між пальцями або подрібни, щоб жорсткі шматочки не траплялися в готовій страві.

Загорни гілочки в ледь вологий паперовий рушник, поклади в закриту посудину й тримай у холодильнику. Для довшого зберігання заморозь гілочки в пакеті; їх можна класти в страву просто замороженими.

Пересип його в щільно закриту банку й постав у суху темну шафу, подалі від плити. Якщо аромат майже зник, розмарин уже не додасть страві виразного смаку.

Так: залий кілька свіжих листочків або невелику гілочку гарячою водою й настоюй близько п’яти хвилин, потім проціди. Такий настій має хвойно-пряний аромат; для напою не використовуй розмаринову ефірну олію.