Піца «Парма»

Її готують із томатним соусом, моцарелою та пармською шинкою; після випікання часто додають руколу й стружку пармезану. Склад може відрізнятися, але саме шинка надає піці характерного смаку.

Краще викласти її на вже спечену піцу: так тонкі скибочки не пересохнуть і збережуть ніжну текстуру. Руколу теж додавай після духовки.

Поклади шматок на суху пательню й грій під кришкою на середньому вогні 3–5 хвилин. Якщо шинка та рукола вже були на піці, рукола може зів’янути, тож для кращої текстури додай свіжу після розігрівання.

Прибери її в холодильник у закритому контейнері не пізніше ніж за дві години після подавання та з’їж протягом трьох-чотирьох днів. Руколу, якщо можеш, зніми й додай свіжу вже після розігрівання.

До неї пасує простий салат із руколи, помідорів і легкої заправки з оливкової олії та лимонного соку. Не додавай забагато солоних закусок: пармська шинка й пармезан уже мають виразний солоний смак.

У піці «Парма» зазвичай використовують тонко нарізану пармську шинку, яку кладуть після випікання; піцу з шинкою часто печуть із начинкою, а шинка може бути іншого виду. Рукола й пармезан також часто доповнюють саме піцу «Парма».

Візьми іншу тонко нарізану сиров’ялену шинку й додай її після випікання. Для безм’ясного варіанта підійдуть обсмажені гриби: вони не відтворять смак шинки, але добре поєднаються з руколою та пармезаном.