Груша наші

Бери цілий, твердий плід із приємним легким ароматом, без м’яких вм’ятин і темних мокрих плям. Груша наші зазвичай лишається хрусткою навіть стиглою, тож чекати, доки вона розм’якне, не треба.

Недостиглу грушу потримай за кімнатної температури, а стиглу поклади в холодильник у паперовий пакет або нещільно загорни. Не клади її поруч із фруктами, що виділяють етилен, якщо хочеш сповільнити достигання.

Ні, шкірка їстівна: достатньо добре вимити й обсушити плід. Розріж його на часточки та виріж серцевину з насінням.

Натри очищену грушу або подрібни її в пюре й додай до маринаду для яловичини: вона надає солодкості та допомагає розм’якшити м’ясо. Не залишай м’ясо в такому маринаді надовго — груша може зробити його надто м’яким.

Наріж її тонкими скибками й додай до салату з капустою, морквою та зеленою цибулею або до салату з листям, сиром і горіхами. Її соковитий хрускіт добре поєднується з кисло-солодкою заправкою.

Для свіжого салату підійде тверде соковите яблуко; у маринаді для м’яса можна використати звичайну грушу, натерту на тертці. Звичайна груша м’якша, тому салат із нею буде менш хрустким.

Груша наші зазвичай кругліша й хрусткіша, а м’якоть нагадує соковите яблуко. Звичайна груша частіше має витягнуту форму й стає м’якою та ніжною, коли достигає.