Білий персик

Шукай кремову або світло-жовту шкірку без зелених ділянок і сильний солодкий аромат біля плодоніжки. Стиглий плід трохи піддається легкому натисканню, але не має бути м’яким чи пом’ятим.

Поклади його в паперовий пакет за кімнатної температури на день-два; для швидшого дозрівання додай яблуко або банан. Коли плід стане запашним і злегка м’яким, прибери його в холодильник.

Ні: достатньо добре промити й обсушити плід, а шкірку можна їсти. Якщо хочеш зняти її для пирога чи пюре, занур персик у киплячу воду на 30 секунд, а потім одразу в холодну — шкірка легше відстане.

Надріж плід уздовж природної борозенки до кісточки, обережно поверни половинки в протилежні боки й розділи їх. Якщо м’якоть міцно тримається за кісточку, наріж персик часточками навколо неї.

Стиглі персики тримай у холодильнику одним шаром і з’їж протягом кількох днів; перед подачею дай їм трохи зігрітися, щоб аромат був виразнішим. Недозрілі плоди залишай на столі, а не клади в холодильник.

Він смакує з м’якими сирами, йогуртом, мигдалем і м’ятою. Додавай часточки до фруктового салату, запікай у пирозі або готуй персиковий коблер; ніжну м’якоть найкраще класти в страви без надто різких смаків.

Білий персик зазвичай солодший і менш кислий, а жовтий має виразнішу кислинку та золотисту м’якоть. У кулінарії їх часто можна міняти місцями, але білий персик ніжніший і швидше розм’якшується під час запікання.

Ні, кісточку не їж і не розгризай: усередині є тверде ядро, яке містить сполуки, здатні виділяти ціанід. Перед тим як давати персик маленькій дитині, вийми кісточку та наріж м’якоть тонкими шматочками.